Gladen. Трохи корисного про топову акустику.

Особисто мені найбільше імпонують виробники, які називають продукцію власним ім'ям. Тут уже не відвертишся, за вільний ринок відповідальність вища, ніж за простий ринок.

Ось, наприклад: Боїнг – це людина, батьки її назвали Вільямом. А Ейрбас, при повній повазі та довірі до всієї гами пасажирських лайнерів, ніби ніхто. Хто сконструював перший «Боїнг», здогадатися неважко, хто перший «Ейрбас» неможливо. Макдоннел Дуглас? Є з кого запитати (в історичному сенсі): з Дональда та Джеймса. Бомбардьє – людина, Ембраєр – анонімка. При повній, повторюю, повазі та довірі. До всієї гами.

Чому всі приклади з авіаційної галузі? Імена Форда, Крайслера (а тим більше — Сітроєна) автору відомі. Але саме ця тема, як ви побачите незабаром, тут найбільш доречна, і причин, як завжди, кілька. Ось перша: мова піде про акустику, якою дав своє ім'я випускник аерокосмічного факультету Штутгартського університету Хеннінг Гладен. Він за все й відповість.

Але є, як анонсовано, і друга причина. Вже, вважай, рік тому людина імені власної торгової марки демонструвала автору прототип свого головного твору — акустики, тоді умовно названої Zero Reference. Коли технологія була завершена (а це — ось прямо зараз), умовності відкинули, і акустика отримала ім'я Zero Aerospace. На честь славетної альма-матер? Ледве. Адже якщо замислитися та порахувати пальцями, всі матеріали, технології та методи, покладені в основу сучасної акустики, прийшли з аерокосмічної галузі. Вважаємо, кожен – на своїх пальцях. Композитні матеріали? Раз. Прецизійне лиття з легких сплавів? Його більшість авіаконструкторів світу вперше побачили, розламавши трофейні V-2. Тож це — два. Сучасні клеї (професіонали кажуть «клею») — три, без авіації у нас так і залишилися б столярні та казеїнові, для меблів вони підходять. А що розраховували шляхом кінцевих елементів? Теж не меблі. Ну і так далі, до вичерпання пальців.

Отже, чим прозвітував Гладен (людина) про завершення найважливішого собі етапу роботи над акустикою «Гладен» (торговельна марка)? Як з'ясувалося, не тільки Zero Aerospace, хоч це сімейство акустики, без сумніву, подія. З якого й почнемо.

До складу серії Zero Aerospace входять п'ять головок, з яких набирається кілька розрахункових, рекомендованих поєднань і без рахунку - інших, на розсуд і відповідальність автора системи. Персонально це — дві версії 165-міліметрового мідбасу, один — із центральним ковпачком на дифузорі, інший — із фазовирівнюючим тілом вельми нетипової форми, звично називати його «кулею» було б дивно. «Ковпачковий» варіант призначений для роботи у складі трисмугової системи Zero Aerospace 165.3. До табельного складу її доповнюють 80-міліметровий середньочастотник (з «не кулею» в центрі дифузора) та пищалка з 20-міліметровим куполом.

Двосмугова Zero Aerospace 165.2 відрізняється від 165.3 не тільки відсутністю середньочастотника, тут і головки, що залишилися, дещо інші. Неважко збагнути, що у двосмуговій системі обов'язки середньочастотного драйвера ділять між собою мідбас і твітер. Першому доводиться забиратися далі в область середніх частот, де починають даватися взнаки характеристики спрямованості, другому — вступати в роботу раніше (тобто нижче), і потужності на нього прийде більше, і те й інше вимагає збільшення діаметра купола. Тому у «двосмугового» мідбаса в центрі дифузора фазовирівнююча «не куля», а пищалка тут — з 28-міліметровим куполом. Ну і кросовери, вони, по-перше, різні, по-друге — опція, можна з ними, можна без них ніхто не нав'язує. По-третє, навіть якщо «з ними», у трисмуговій системі пасивні фільтри працюють тільки на розділі СЧ/ВЧ, перший частотний розділ передбачається активним, до цього конструктори елітної акустики зараз дійшли досить одностайно.

Що спільного у компонентах Zero Aerospace? Загалом те, що більшість рішень — аерокосмічні. Щоб не витратити пальці, не нумеруватиму особливості, просто все поспіль, одна одною стоїть.

У всіх головках серії використовуються неодимові магніти. Імпеданс мідбасових головок (і систем з пасивними кросоверами) 3 Ом, це, на думку генерального конструктора, дозволяє розумно використовувати потужнісні резерви підсилювача. Матеріали і конструкція основних вузлів - виключно аерокосмічні: прецизійне лиття і прецизійна механічна обробка, деталей з полімерів майже немає. Найбільше часу і праці забрали кошики, тут оптимізація йшла за двома напрямками: аеродинаміка, тобто зведення до мінімуму впливу «спиць» кошика на рух повітря позаду дифузора, і вібраційні характеристики — тут і вступив у бій метод кінцевих елементів. Вперше (наскільки відомо автору, а це, не вважайте за зазнайство, означає точно) при розрахунку кошика враховувалися вібраційні впливи не тільки внутрішньої (від роботи самого динаміка), а й зовнішньої природи. Автомобіль стоїть на

місці лише на змаганнях, між ними він, буває, їздить. А це означає, що кошик динаміка тією чи іншою мірою трясе, у відповідь вона тією чи іншою мірою деформується, змінюючи, у ритмі цих вібрацій, умови коливання дифузора.

З аеродинамічною оптимізацією все якщо не просто, то зрозуміло: обрана форма «спиць», що створює мінімум опору і мінімум завихрень повітрі, що рухається дифузором. Складніше з оптимізацією вібраційного відгуку на роботу динаміка, тут для усунення локальних резонансів поперечний переріз всіх спиць зроблено різним, що розбиває один сильний (нехай навіть не дуже, при литому кошику) резонанс на безліч зовсім слабких. Для цього спиці розставлені по колу не з постійним кроком, а зі змінним. Втім, на це є й інша причина, це якраз найцікавіше. При русі дорогою (навіть німецької) амплітуда вертикальних вібрацій кузова і пригвинченого в ньому динаміка в тисячі разів перевищують горизонтальні. Значить, і вібраційна жорсткість кошика має бути максимальна по вертикальній осі, саме з урахуванням цього і розставлені спиці, а динамік повинен монтуватися у двері в певному положенні, для цього в серійних зразках (у нас на фото зразки пілотної серії) передбачено лазерне маркування на фланці.

Думаєте все? Добре, що не нумерував аерокосмічні рішення, у мене пальці напереч. Матеріалу дифузора людина-Гладен теж дала своє ім'я - Gladen C7. «Сім» — кількість шарів сендвічної композиції (чи треба нагадувати, з якої галузі взагалі пішли сендвічні композиції?). Шари йдуть так і такі: щільний полімер - в'язкий клеючий шар - вуглеволоконна тканина - в'язкий клеючий шар - вуглеволоконна тканина - в'язкий клеючий шар - щільний полімер, сумарна товщина бутерброду - всього 0,35 мм. У мідрейнджу Zero Aerospace 80 матеріал на два шари тонший і називається С5 (карбоновий прошарок - один).

Що ще залишилося? Залишилося, але в порівнянні з попереднім майже повсякденність: обидві пищалки в суцільнометалевих корпусах з тиловими навантажувальними камерами.

Як би багато сил не поглинула розробка Zero Aerospace, що не має аналогів, знайшлися резерви і для перетрушування решти, нижчележачої частини акустичної лінійки, тут у ряді випадків аналоги в історії компанії (ще з іншим ім'ям) були, і вони позначені явним чином. Другим номером у програмі йде акустика Zero Pro – наступник Audio System HX. Та випускалася у двох версіях: HX Phase та HX Dust (з фазовирівнюючим тілом і з центральним ковпачком). Zero Pro - теж, але не те саме. Тут передбачені три варіанти систем: 165.2PP (мідбас з «кулею»), 165.2DC (з ковпачком) та 165.2 Dual (зі здвоєним мідбасом модифікації DC). У всій серії Zero Pro литі кошики, целюлозні дифузори з дрібнодисперсним порошковим покриттям, твітери у PP та DC, що характерно – різні: у PP – з діаметром бані 28 мм та резонансною частотою 770 Гц, у DC – 25 мм та 800 Гц відповідно. Другий комплект при цьому рекомендований для побудови на його базі трисмугової системи, для цього розроблений окремий середньочастотник Zero Pro 80, що не входить ні в який комплект. і 2 Ом - зі здвоєними, вони в цьому випадку, зрозуміло, з іншими, 4-омними звуковими котушками.

Для Zero Pro, як і для її бюджетної версії Zero (а також для серій SQL, SQX та RS), розроблена нова геометрія центрального ковпачка, за даними Гладена (людини та компанії), вона допомагає згладити АЧХ мідбаса на верхній межі його робочого діапазону, знижуючи фінальний резонансний пік дифузора. Крім того, в кросоверах, залежно від серії, існує від 9 (RS, наступник Radion) до 3000 (Zero Pro PP) поєднань параметрів фільтрів, перемикаються при цьому рівень, крутість спаду та величина добротності.

І що втішно: рішення, вироблені для «замовної» акустики, проклали собі шлях і в сімейство Gladen One — це ніби акустичний аналог «штатних головних пристроїв» — акустика, виготовлена ​​під конкретні моделі автомобілів, принципом Plug&Play є і електричні з'єднання, і приєднувальні вузли. Тут теж пішли в обіг ковпачки геометрії Zero-Point, а імпеданс акустики можна навіть для однієї і тієї ж машини вибрати 3 або 2 Ом, щоб отримати додаткового коксу зі штатної системи. Чи треба нагадувати, у якій галузі техніки народився термін «форсаж»?